Ангіома головного і спинного мозку: симптоми, різновиди

Автор: | 27.10.2017

Зміст:

  • Види ангиом головного мозку
  • Клінічні прояви ангиом
  • Діагностичні та лікувальні заходи

Ангиомы сосудов головного мозга Ангіома — це аномалія розвитку кровоносних або лімфатичних судин, що займає проміжне положення між пухлинним процесом і пороком розвитку. У більшості випадків, ангіоми судин головного мозку є вродженими станами, що з’являються на місці анастомозів між артерією і веною у плода. Поступово, пухлини збільшуються в розмірах через розтягнення стінок судин і їх розростання в навколишньому тканини.

Види ангиом головного мозку

Ангіоми поділяються на дві великі групи: гемангіоми, пов’язані з кровоносними судинами, і лімфангіоми, що характеризуються зміною лімфатичних судин. Залежно від особливостей будови, розрізняють наступні види:

  1. Прості, або капілярні, що характеризуються розростанням капілярів, невеликих артерій і вен. Найчастіше зустрічаються на шкірі у вигляді невеликих плям.
  2. Кавернозні ангіоми головного мозку, представлені великими порожнинами за типом губок з великою кількістю що міститься всередині крові. Найбільш часто зустрічаються у вигляді підшкірних вузлів.
  3. Гіллясті, характеризуються ветвеподобним розростанням кровоносних судин, що утворюють «стовбури та гілки». Становлять найбільшу небезпеку при травмах в зв’язку з ризиком розвитку сильної кровотечі.

Крім цього, виділяють венозні і артеріальні ангіоми головного мозку в залежності від переважаючого типу кровоносних судин.

Клінічні прояви ангиом

Захворювання проявляється різними симптомами, пов’язаними з конкретною локалізацією пухлини і швидкістю її зростання. Діагноз, як правило, ставлять дуже рано — в перші місяці життя малюка. У дівчаток шанс розвитку захворювання в кілька разів вище, ніж у хлопчиків. Крім ураження головного мозку, можлива поява ангиом спинного мозку, що відрізняються за своїми клінічними проявами.

Основний симптом ангиом головного мозку — постійна сильний головний біль, що погано піддається лікуванню за допомогою анальгетиків. Крім цього, у хворих виникають напади запаморочення, порушення чутливості і рухової сфери в кінцівках. Можлива поява судомного і епілептичного синдромів.

Важливо! При прогресуючому збільшенні пухлини, в зв’язку з підвищенням внутрішньочерепного тиску, з’являється відчуття нудоти і блювання, що не приносить хворому полегшення.

Крім зазначених симптомів, можливий розвиток різної неврологічної симптоматики, пов’язаної зі здавленням різних структур головного мозку. Найбільш часто розвиваються порушення зору слуху, змінюється когнітивна сфера людини (погіршується пам’ять, знижується увага, відбуваються зміни в особистості).

Ангиома спинного мозга Якщо у хворого розвивається ангіома спинного мозку, то тоді, головні симптоми — це хворобливість в м’язах спини, нижніх кінцівок, порушення в них чутливості і розвиток нетримання сечі.

Діагностичні та лікувальні заходи

Діагностикою і лікуванням судинних ангіом головного мозку повинен займатися лікар-невролог або нейрохірург. Основні методи діагностики пов’язані з нейровізуалізацією: використанням комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії або ангіографії. При дослідженні за допомогою томографії, на отриманих знімках візуалізується пухлиноподібне утворення з неоднорідною структурою. При проведенні ангіографії, стає помітним локальне розростання судин.

Початок лікувальних заходів на ранніх термінах розвитку, дозволяє значно поліпшити довгостроковий прогноз для пацієнтів. Якщо судинна пухлина розташовується поверхнево, то можливе використання гамма-ножа, що дозволяє в короткі терміни зупинити зростання пухлини.

Ще одним ефективним методом лікування ангіом мозку є використання склеротерапії, при якій в кровоносні судини вводяться спеціальні склеюють речовини, що дозволяють добитися закупорки судин і зниження кровонаповнення ангіоми. За рахунок зниження розміру судинної пухлини, знижуються і клінічні прояви.

При призначенні методів лікування, необхідно враховувати будова пухлини, її локалізацію і індивідуальні особливості хворого. При своєчасному призначенні лікування, прогноз сприятливий. Тривало поточне захворювання призводить до поступового розвитку неврологічного дефіциту та подальшої смерті хворого, пов’язаної зі здавленням структур мозку.