Для чого призначають Папаверин?

Автор: | 27.10.2017

Зміст:

  • Історична довідка
  • Фармакокінетика препарату
  • Форма випуску, умови зберігання та відпуску з аптеки
  • Показання і режим дозування
  • Протипоказання і побічні ефекти

Папаверин действует Папаверин — лікарський засіб з групи азотосодержащих органічних сполук природного походження, похідне опадів. Знижує тонус і скоротливу здатність м’язової оболонки артерій і внутрішніх органів. У зв’язку з цим препарат має спазмолітичну, знеболювальну та гіпотензивний ефекти. Як діє Папаверин, якими властивостями володіє і кому показаний?

Історична довідка

Вперше папаверин був виділений з опійного маку німецьким студентом-хіміком Генріхом Мерком в 1848 році. Тільки через 52 роки в Швеції Амі Пикте синтезував штучний папаверин з метилованого ваніліну і бензоілгліціна.

На початку 10-х років минулого століття у алколоида виявляють спазмолітичні властивості і його вводять в клінічну практику для лікування бронхообструкції та ішемічної хвороби серця. Пізніше Папаверин призначають в якості антигіпертензивного засобу, а також для зняття спазмів внутрішніх органів. У 1930 році угорська фармацевтична компанія «Хінон» починає масове виробництво Папаверина.

Фармакокінетика препарату

Препарат випускають тільки в формі солянокислого з’єднання — папаверину гідрохлорид. Він має відносно невисоку біодоступність. Однак практично повністю зв’язується з білками крові і рівномірно розподіляється по організму. Основні функції спазмолитика і гіпотензивний засіб папаверин надає за рахунок:

  • придушення активності фосфодіестерази,
  • підвищення концентрації внутрішньоклітинного ціклоаденозінмонофосфата,
  • зниження рівня кальцію всередині клітини.

Алкалоїд знижує тонус і розслаблює гладком’язових шар внутрішніх органів і судин. Таким чином, Папаверин — судинорозширювальну, спазмолітичну і гіпотензивну засіб.

Важливо! Хронічні і гострі алкогольні інтоксикації знижують вазодилатуючі властивості Папаверина. Тому прийом алкоголю під час лікування алкалоїдом виключають.

Форма випуску, умови зберігання та відпуску з аптеки

Як швидко діє Папаверин, залежить від форми випуску лікарського засобу. Папаверин випускається у вигляді:

  • ін’єкційного розчину,
  • таблеток,
  • ректальних супозиторіїв.

Таблетовані форми діють не так швидко, як свічки. Однак при необхідності досягти максимального результату дії препарату за мінімальний термін частіше використовують ін’єкційні форми, для чого колють Папаверин підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Ефект папаверину, як правило, не тривалий. З аптеки розчин для ін’єкцій відпускається за рецептом лікаря, таблетки і супозиторії безрецептурних. Папаверин зберігають в сухому, темному і недоступному для дітей місці. Температурний режим для таблеток варіює від 8 до 25 ° С, для ін’єкцій 17-25 ° С, для ректальних свічок до 15? С.

Показання і режим дозування

От чего помогает Папаверин У клінічній практиці як спазмолітичний, судинорозширювальний, знеболюючого і гіпотензивний засіб широко використовується препарат. Ось ті стану від чого допомагає Папаверин:

  • мимовільні скорочення гладеньком’язового шару (спазми) внутрішніх органів при холециститі, панкреатиті, коліті,
  • ниркова колька,
  • спастичний ендартеріїт,
  • бронхоспазм,
  • спазм церебральних судин.

Крім того, Папаверин використовують в складі комплексної терапії при ішемічній хворобі серця, гострому гіпертонічного кризу, а також для премедикації перед оперативними втручаннями. Використання папаверину при гіпертонусі матки залишається спірним питанням. Безпека препарату в період вагітності і лактації не доведена. Однак вітчизняні лікарі іноді вдаються до використання Папаверина при загрозі викидня.

Дози підбираються індивідуально в залежності від цілей призначення препарату. При цьому враховуються як особливості захворювання, так і стан самого організму. Тільки грамотний фахівець може точно вказати, як приймати Папаверин в конкретному випадку. Максимальна разова доза папаверину становить:

  • для таблетованих форм — 200 мг,
  • для підшкірних і внутрішньом’язових ін’єкцій — 40 мг,
  • для внутрішньовенних вливань — 20 мг,
  • для ректального введення — 40 мг.

Протипоказання і побічні ефекти

Основними обмеженнями до призначення препарату є:

  • гіперчутливість,
  • патологія провідної системи серця (атріовентрикулярна блокади),
  • виражена печінкова недостатність,
  • похилий вік,
  • діти до 6 місяців,
  • важка патологія нирок,
  • бронхообструкція.

Небажаними явищами при використанні папаверину можуть стати:

  • головні болі,
  • нудота,
  • сонливість,
  • падіння артеріального тиску,
  • атріовентрикулярнаблокада,
  • екстрасистолія,
  • еозинофілія,
  • диспепсичні розлади.

Гостро виникли аритмії, двоїння в очах, блювання, профузний піт можуть свідчити про випадок передозування препаратом Папаверин, для чого призначають промивання шлунка і прийомом ентеросорбентів.