Ентеровірусний менінгіт

Автор: | 25.10.2017

Ентеровірусний менінгіт: симптоми, діагностика, лікування

Ентеровірусний менінгіт: симптоми, діагностика, лікування

Ентеровірусний менінгіт — це поширене захворювання, що супроводжується лихоманкою і нудотою.

Патологія зустрічається дуже часто, характеризується швидким поширенням.

Спалахи епідемії зазвичай діагностують влітку і восени.

На території США щорічно фіксують близько 75 тисяч випадків цієї недуги. На частку серозного ентеровірусного менінгіту припадає 58% від загального числа зареєстрованих спалахів менінгітів вірусної природи.

Зміст:

  • Основні причини розвитку захворювання
  • Шляхи зараження інфекцією
  • Якими симптомами проявляється хвороба?
  • Сучасні методи діагностики
  • Медикаментозна терапія
  • Профілактичні заходи

Основні причини розвитку захворювання

Основною причиною виникнення цієї патології вважається ентеровірусна інфекція. Під цим терміном розуміється велика група вірусів різного типу. У медичній практиці сьогодні їх налічується понад 70 різновидів. Варто уточнити, що мова йде тільки про вивчені патогенних мікроорганізмів.

Для кожного з відомих науці ентеровірусу виділяють кілька серотипів, які можуть викликати різноманітні захворювання. Ентеровірусна інфекція характеризується різноманіттям клінічних форм (герпетична ангіна, ГРВІ, міокардит, менінгіт і т. Д.).

У 90% хворих недуга протікає в легкій формі, але не слід виключати випадки небезпечних для життя ускладнень. Наприклад, ECHO або віруси Коксакі можуть давати серйозні ускладнення в формі гепатиту або менінгіту. З іншого боку, у одного хворого дитини патологія може протікати практично безсимптомно, а у іншого трансформуватися в більш складні форми. В такому випадку чимале значення належить віком пацієнта, його загального стану і безпосередньо штаму вірусу.

Шляхи зараження інфекцією

Сыпь при менингите

Висип при менінгіті

У ролі джерела хвороби зазвичай виступає людина або так званий вирусоноситель. Яким саме чином передається патологія, залежить від супутніх симптомів.

При наявності катаральних явищ інфекція передається переважно повітряно-крапельним чином. Ентеровіруси також відрізняються здатністю до розмноження в кишечнику. У такому випадку мова йде про контактної передачі, тобто за допомогою брудних рук або через предмети. Пацієнт з ентеровірусних менінгітом може бути джерелом поширення інфекції.

Захворювання характеризується сезонними спалахами епідемії, при цьому кишкові недуги і ГРВІ можуть не проявлятися явними клінічними симптомами. Збільшення чисельності хворих змушує невідкладно вживати відповідних заходів щодо профілактики подальшого поширення інфекції.

Ентеровірусний менінгіт зазвичай діагностують у підлітків і дітей молодшої вікової групи.

Якими симптомами проявляється хвороба?

Інкубаційний період складає від 2 до приблизно 12 діб. Захворювання починається з появи катаральних явищ і рідкого стільця.

Серозний варіант цієї недуги відрізняється гострим перебігом. Пацієнти зазвичай скаржаться на різке підвищення температури, сильні головні болі, а також блювоту. У маленьких дітей такі симптоми тягнуть за собою зневоднення організму.

Менінгеальні ознаки з’являються на третю добу хвороби. Основною причиною їх виникнення є підвищений тонус м’язів тіла. Розпізнати ентеровірусний менінгіт у дітей дуже просто. Маленькі пацієнти з таким діагнозом приймають характерну позу: голова злегка закинута, живіт підтягнутий, ноги повністю зігнуті в колінах, а руки міцно притиснуті до грудей.

Температура тримається протягом декількох діб, після чого різко пропадає, а хворий йде на поправку. При своєчасній госпіталізації і адекватному лікуванні захворювання має благополучний прогноз.

Сучасні методи діагностики

колонии бактерий в чашке петри

При підозрі на ентеровірусний менінгіт необхідно негайно викликати бригаду медичних працівників. В умовах стаціонару фахівці зможуть провести повне обстеження і підтвердити діагноз. Для визначення причини захворювання зазвичай проводять спинномозкову пункцію. Дана процедура має на увазі під собою забір ліквору з спинномозкового каналу і детальне вивчення в лабораторних умовах.

Під час проведення пункції хворому відразу стає легше. Особлива увага при цій процедурі приділяється тиску, під яким виводиться ліквор. Незалежно від форми менінгіту у пацієнтів спостерігається підвищення внутрішньочерепного тиску. При детальному вивченні рідини з спинного мозку зазвичай виявляють ознака, типовий для всіх різновидів менінгітів вірусної природи — лімфоцитарний плеоцитоз (збільшення числа всіх клітинних елементів).

Якщо за допомогою пункції не вдається виявити збудника ентеровірусного менінгіту, додатково призначають аналіз крові. В особливо серйозних випадках використовують дорогі, але вельми інформативні методи виділення ДНК вірусів у всіх біологічних середовищах організму. Після підтвердження патології лікар призначає специфічне лікування.

Медикаментозна терапія

Усім пацієнтам з діагнозом «менінгіт ентеровірусний» показаний постільний режим і госпіталізація . Хворих лікують в палатах інтенсивної терапії з дотриманням найсуворішого режиму. Терапія має на увазі під собою застосування анальгетиків, седативних і протиблювотних препаратів, а також нестероїдних протизапальних медикаментів. Останні знімають набряклість і зменшують запалення мозкових оболонок. У міру поліпшення стану хворого їх скасовують.

Потім проводиться дегідратація, тобто виведення надлишків рідини з організму. Зазвичай використовують сечогінні засоби в комбінації з препаратами калію і магнію. На тлі загального лікування деяким хворим призначають засоби для поліпшення загального самопочуття. До них відносяться препарати для зниження внутрішньочерепного тиску і поліпшення роботи судин мозку.

Патогенетична терапія ентеровірусних менінгітів включає прийом «Преднізолону» протягом 5-7 діб. Хворих в обов’язковому порядку ізолюють на 14 днів.

При дотриманні всіх приписів лікаря менінгіт відмінно піддається терапії. У разі запущених форм, коли пацієнти кожен раз відкладають візит до фахівця, можуть виникнути проблеми із зором і слухом.

Профілактичні заходи

Для попередження менінгіту ентеровірусного в першу чергу необхідно дотримуватися елементарних правил особистої гігієни. Перед їжею слід ретельно мити руки, фрукти і овочі промивати тільки під проточною водою.

Під час спалахів захворювання особливу увагу рекомендується приділяти питного режиму . Для приготування їжі краще використовувати кип’ячену воду. Також необхідно на деякий час обмежити купання у відкритих водоймах.

В епідемічно небезпечний період в дитячих закладів проводиться дезінфекція та встановлюється карантин. Щеплень та специфічного захисту від ентеровірусної інфекції в даний час не розроблено.